Книга Повість про санаторійну зону. Сентиментальна історія. Я (Романтика) (Неканонічний канон)

Анотація  "Повість про санаторійну зону. Сентиментальна історія. Я (Романтика) (Неканонічний канон)", Микола Хвильовий

Микола Хвильовий — один з найточніших діагностів своєї революційної доби. Автор, який, як ніхто, розумів особливості життєвого вибору своїх сучасників. Письменник, який зрештою й сам вирішив не чекати неминучого арешту і 13 травня 1933-го вистрілив собі у скроню.
Його ім’я стало забороненим. Навіть могилу Хвильового зрівняли із землею, а на її місці влаштували «парк культури й відпочинку». Немає могили, немає пам’ятника, немає текстів… Здавалося б, усе втратилося безповоротно. Втім через роки тексти Хвильового віднайшли свій шлях додому.
У цій книжці ви знайдете три твори Миколи Хвильового — «Повість про санаторійну зону», «Сентиментальна історія» та «Я (Романтика)». Тексти, за якими можна уявити, яким він був, якою була та епоха. Персонажі Хвильового — «безґрунтовні романтики», герої, сповнені розпачу, не здатні навести мости між власним романтичним світоглядом і реальністю, в якій ці цінності втрачають сенс.

Про книжку "Повість про санаторійну зону. Сентиментальна історія. Я (Романтика) (Неканонічний канон)"

Збірка творів українського прозаїка XX століття Миколи Хвильового. В книзі зібрано три твори автора в жанрі соціально-психологічної прози: повість “Повість про санаторійну зону” та дві новели “Я (Романтика)” і “Сентиментальна історія”. На початку розміщено текст літературознавиці Віри Агеєвої, в якому пояснюється історичний контекст написаних творів та інші підказки, що допоможуть читачеві краще зрозуміти реальність, в якій були написані твори і по-новому поглянути на творчість відомого письменника. 

“Повість про санаторійну зону” опублікована вперше в 1924-му році. Події твору відбуваються в заміському санаторії де люди лікуються від душевних хвороб. Оповідь ведеться у вигляді щоденника анонімної хворої, яка бере участь подіях та уважно за всім спостерігає доповнюючи свої записи роздумами. Головні герої повісті — колишні революціонери, які переживають крах своїх ідеалів та намагаються знайти себе в жорстокій реальності. В образах персонажів автор зображує моральний стан своїх сучасників: молодих людей, чиї мрії про щасливе майбутнє розбили жахи громадянської війни та зародження тоталітаризму. 

Новела “Сентиментальна історія” написана в 1928 році. В ній розповідається історія сімнадцятирічної дівчини, на ім'я Б’янка, яка їде із провінції працювати у велике місто. Головна героїня мрійниця та ідеалістка, тому вона важко переживає занепад моралі у сучасному суспільстві і намагається йому протистояти. Автор описує трагедію покоління та використовує багато казково-символічних мотивів, що відображають протистояння різних світоглядів.

В новелі “Я (Романтика)”(1924 рік)  розповідається про протистояння гуманізму та фанатизму в душі безіменного головного героя. Він чекіст, якому доводиться вбити залишки людяності в собі щоб довести відданість соціалістичній революції. Події відбуваються в маєтку розстріляного шляхтича, де пізніше серед затриманих за агітацію проти комунізму опиняється матір головного героя. В оповіді поєднується реальність та марення головного героя, що яскраво передає душевний стан розколотої особистості. 

Придбати книгу “Повість про санаторійну зону. Сентиментальна історія. Я (Романтика)” Миколи Хвильового можна на нашому сайті, або ж ви можете знайти збірку у відділі української літератури у фізичній Книгарні Є вашого міста. Радимо звернути увагу на інші видання серії Неканонічний канон, де ви знайдете багато інших представників Розстріляного Відродження. Про розрив між ідеалами та реальністю також емоційно пише Євген Плужник в романі “Недуга”, а про молодь на початку 20-го століття — Валер’ян Підмогильний у романі “Місто”.