Книга Христина Венгринюк (комплект із 4 книг)

Книга 1. Довгі очі

У синтетичному повітрі є небезпека захворіти думками синтетичними. А між справжнім / несправжнім – тонка межа зворотної реальності. І якщо її розгледіти добре, то можна і не вживати нічого вже. Але раз і назавжди впустивши це марево – вчитися жити у стані іншому. Ці тексти «гребуть». Особливо, якщо читати їх залпом. Тексти «гребуть». Якщо читати їх натще. Токсичні і болючі. Галюциногенні і сакральні. А часом просто немислимо (навіщо аж так?!). Такі! нові вірші Христі Венгринюк.

Книга 2. Хутір Америка

Мільйонна Америка – це хутір для автора? Чи малесеньке однойменне поселення можна прирівняти до наймогутнішої країни? Здається, лише Творцю відомо, де більше любові і страждань більше. Химерно-містично-історичний роман «Хутір «Америка» розкритий душею і лоном. Можливо, лише в Америці божевільний вміє любити як мудрець. А блудниці стирають голови у поклонах. І ніхто не знає, який шлях є блаженнішим, хоч усім дуже треба(!) до раю (наче вони знають, що це і де). У кожній хаті стигматично точиться кров із серця і стегон. І так само синхронно зупиняється дихання від оргазмів і молитов …

Книга 3. Легенди Чернівців від Чорної Вівці

Це не просто книжка – це книжка-мандрівка. Читати її потрібно поволі, розважливо. Так само неквапно і вдумливо треба мандрувати рідним містом Чорної Овечки. Мандрувати так, щоб відчути глибинність і високість міста. Адже це місто – повне таємниць. Якщо будеш уважним, то Чорна Овечка десь у найнесподіванішому місці розкриє тобі ще не одну таємницю…

Я ніколи не була у Чернівцях, мені так сподобалися ці історії, що я ладна хоч завтра їхати туди і все побачити на власні очі!, – сказала нам киянка Софія Феджора. Вірю, що так зроблять всі, хто прочитає цю книжку.

Чернівці мають потужну притягальну силу. Читайте і мандруйте…

Книга 4. Про мого білого старого качура

«Про мого білого старого качура» – казка у віршах для дорослих, де кожен зможе знайти власну Істину, Друга, Батька та Призначення. Хто цей білий старий Качур? Чому в нього випечені очі, й де він ховає всі гільйотини світу? У цій книжці авторка заговорила й іншою мовою. Мовою Болю.

Христя Венгринюк каже, що віршів до книги не могло бути ні більше, ні менше, й вона лише довершила цей монолог наївними ілюстраціями, створеними олівцем. Прості й дитячі, на перший погляд, вони приховують багато підказок до кожного тексту.