Книга Малеча

Поглянути на генія очима його дитини.

Тематика:

Мемуари.

Про книжку:

Це історія про складні стосунки засновника компанії Apple Стіва Джобса та його доньки Ліси. Він носив у гаманці її фотографію, але всім казав, що це не його дитина. Зведені брати і сестри називали її «татковою помилкою». Ліса розповідала у школі, що її батько Стів Джобс, але бачила його здебільшого на обкладинках журналів і з екрана телевізора. Зрештою Джобс визнав її, але вона все одно почувалася покинутою.

Для кого книжка:

Для найширшого кола читачів, усіх, хто цікавиться біографіями та мемуарами, персоналією Стіва Джобса.

Чому ця книжка:

«Малеча» — не типова біографія Стіва Джобса, а відверта розповідь однієї із найближчих для нього людей — рідної дочки. Через діалоги та життєві історії Ліса розкриває найглибші риси Джобса із його слабкостями, темними сторонами та непередбачуваними вчинками, а також описує останні відлюдницькі роки життя батька.

Про автора:

Ліса Бреннан-Джобс — американська журналістка, авторка колонок Southwest Review, Massachusetts Review, Harvard Advocate, Vogue. Її дебютна книжка входить до списку топ-10 книжок 2018 року за версією New York Times та New Yorker.

Книжки на схожу тематику:

• «Тім Кук. СЕО, що вивів Apple на новий рівень» Ліендер Кені, «Наш формат», 2019 рік
• «Крах. Моя невдача в стартап-бульбашці» Ден Лайонс, «Наш формат», 2018 рік

Відгуки:

«Ця книжка веде читача до серця дитини, яка захоплювалася генієм Джобса, жадала його любові та боялася його непередбачуваності».
Publishers Weekly

«Авторка не прагне викликати співчуття чи помститися. Вона намагається розібратися у стосунках, які загрузли в незручних і несподіваних ситуаціях».
Guardian

Цитати:

Про сприйняття батька
Його світлини були для мене дивним потрясінням: схожим на те, коли раптом помічаєш себе у дзеркалі в іншому кінці кімнати й думаєш, що це хтось інший, а тоді усвідомлюєш, що це твоє лице. Так і він дивився із журналів, газет та екранів, хоч би в якому місті я була. Це мій батько, цього ніхто не знає, але це правда.

Про наслідування Стіва Джобса
Я перестрибувала з одного образу в інший: ранками вихідних я була батьковою повірницею, такою самою, як він, справжньою, як джинси, Стенфордські пагорби і Боб Ділан. На його щоках іноді з'являлися ямочки; я вміла робити такі самі. Я не їла м'яса, масла і вершків, як і він. З любові до нього я перейняла його ходу, із завалюванням уперед з кожним кроком, і, як він, почала казати «типу» — типу те, типу се, — мені здавалося, це звучить круто.

Про особливості характеру батька
Коли батько нападав на когось, найбезпечніше було залишатися поруч з ним. Мені хотілося постійно перетинати цю невидиму лінію між небезпекою й безпекою, зовнішнім колом та внутрішнім, і за можливість перебувати в безпеці треба було платити — спостерігати за тим, як він нападе на цю жінку. Страждання не зменшувалися й не зростали — їх переносили з однієї людини на іншу. Якщо я вистрибну з кола, щоб захистити її, він може накинутися на мене.