
Симон — так називали його друзі в дитинстві. Згодом такий псевдо стоятиме під критичними статтями й фейлетонами журналіста Василя Симоненка. Проте гарячі та відверті вірші, яких так боялися «байстрюки катів осатанілих», підписуватиме переважно своїм ім’ям. Симоненко не боявся говорити правду, ніколи не був зручним і кишеньковим. Став насправді народним Поетом. Міг би стати вторим Шевченком, якби… Смерть ходила за ним назирці. Великою темною рибиною крутилася навколо, коли юнаком заплутався у лататті. Стояла в узголів’ї, коли його ледь живого після падіння з вітряка товариші принесли додому. І вже не відступила, коли внаслідок жорстокого побиття у відділку міліції, в нього загострилася давня хвороба. Радянська влада хотіла поховати і його поезію, накладаючи заборону на вірші. Однак слово правди знищити неможливо.
| Основні атрибути | |
|---|---|
| Виробник | Folio |
| ISBN | 978-617-551-256-2 |
| Рік видання | 2023 |
| Кількість сторінок | 160 |
| Користувальницькі характеристики | |
| Автор | Ірина Воласенко |
| Видавництво | Фолио |
| Ілюстрації | Немає ілюстрацій |
| Палітурка | Твердий |
| Серія книг | Мистецькі біографії |
| Тип | Паперова |
| Формат | 130х200 мм |
| Мова | Український |