
Перша частина автобіографічної книжки відомої французької письменниці угорського походження Крістін Арноті «Мені п’ятнадцять років, і я не хочу помирати» присвячена облозі Будапешта під час ІІ Світової війни. В ній авторка розповідає про життя мешканців будинку, розташованого на березі Дунаю, що під час кривавих боїв за місто між совєтськими та німецько-фашистськими військами протягом двох місяців ховались у підвалі свого будинку. Це враження очевидиці: дівчинки-підлітка, чиє дорослішання відбулося під артилерійськими обстрілами та нещадними бомбардуваннями її рідного міста.
Другу частину книжки — «Не таке-то воно легке, життя» — присвячено історії родини головної героїні, що емігрувала від радянського терору спершу у Задунайський край, де у них був дачний будиночок, а відтак в Австрію. Крістіні — талановитій, освіченій дівчині зі шляхетної родини — вдається умовити батьків дозволити їй поїхати у Францію, де вона сподівається стати відомою письменницею.
| Основні атрибути | |
|---|---|
| Виробник | ADM |
| ISBN | 978-966-10-8663-9 |
| Рік видання | 2024 |
| Ілюстрації | Чорно-білі |
| Кількість сторінок | 232 |
| Користувальницькі характеристики | |
| Автор | Кристин Арноти |
| Видавництво | Навчальна книга - Богдан |
| Перекладач | Віктор Мотрук |
| Палітурка | Твердий |
| Тип | Паперова |
| Формат | 145х215 мм |
| Мова | Український |