Український Шпіцберген. Ведмеді, вугілля та комунізм

Анотація  "Український Шпіцберген. Ведмеді, вугілля та комунізм", Максим Беспалов

Не звикай до речей, до людей, до місць. Тут немає сенсу будувати дім, саджати дерево, народжувати сина. Усі звідкись приїхали, всі кудись урешті-решт поїдуть…
Це могла би бути історія Шпіцбергену як закинутого краю, що хоч де-юре і належить Норвегії, та все ж де-факто не належить нікому, такий собі зал очікування, де люди закохуються, працюють, ходять у бари, та за якийсь час збирають речі і їдуть далі. Це лише зупинка на шляху, не кінцева. Втім Максиму Беспалову вдалося перетворити свій репортаж про тижневу мандрівку на своєрідне освідчення в любові до місця, розташованого так далеко від звичного нам світу.
Максим блукає поселеннями архіпелагу, буквально таки підбираючи розкидані там шматки історії. Ось тут колись жили українські гірняки, які приїздили на заробітки, а вже за рогом — так зване Сховище судного дня, в якому зберігаються зразки насіння на випадок катастроф. Тут усім містом зустрічають сонце після полярної ночі, і водночас тут так самотньо, що турист видається найкращим другом.

Про книжку "Український Шпіцберген. Ведмеді, вугілля та комунізм"

Мандрівник – особлива людина. Він постійно рухається уперед, відкриває для себе нові світи та переосмислює вже відкриті куточки. Особливо, якщо цей мандрівник бажає познайомитися з усією Земною кулею. Кожен такий куточок сприймається ним по-своєму: як райська місцина, як пекельна земля, як територія контрастів… Або ж – як тимчасовий транзитний пункт призначення. Саме таким «пунктом пересадки» на перший погляд сприймається Шпіцберген. Він аж ніяк не видається «краєм мрії» чи просто надто гостинною місциною. Так, тут мешкають люди, проте всі вони зайняті екологічними, промисловими, геологічними чи гірничими справами. І, відповідно, знаходяться на цій території «до пори до часу». Однак вона має свою неповторну красу та унікальність, і саме їм присвячена книга Максима Беспалова «Український Шпіцберген. Ведмеді, вугілля та комунізм». Це видання – про похмурий норвезький край і, водночас, про його прекрасну природу. Про місця, котрі сторожко бережуть свої таємниці та підпускають до себе далеко не кожного, проте якщо таки підпускають – нагороджують на повну. Шпіцберген – це край, де пересікаються дороги туристів, авантюристів та робітників – адже саме тут колись працювали гірники, що приїхали з України. Це місце, де за чашкою паруючого чаю розповідаються неочікувані історії, а за вікном височіють величні краєвиди. Зрештою, це архіпелаг, мешканці якого сприймають життя інакше, аніж ми. В чомусь вони щасливіші, проте в чомусь і невимовно тужні та сприймають кожного туриста як можливість відволіктися від легкого смутку. 

Дана книга припаде до душі всім, хто цікавиться подорожами, незвіданими куточками нашої планети, кого не лякають труднощі. Ви можете придбати її в нашій Книгарні «Є» - варто лише завітати до одного з магазинів або на наш сайт. Видання розміщене в рубриці «Журналістика та репортажі». Тут ви знайдете ще дуже багато цікавих книг.