«Мазепа. Не вбивай. Батурин» — роман про честь, зраду і страшну ціну свободи
Богдан Лепкий продовжує свою епічну історію про гетьмана Івана Мазепу — постать, у якій поєдналися мудрість, сила і трагічна самотність. «Мазепа. Не вбивай. Батурин» — це розповідь про переломні події, що визначили долю України: Полтавська битва, зрада союзників, загибель Батурина — міста, яке стало символом жертовності. Тут немає вигаданих героїв: усі вони — з плоті й крові, зі страхами, сумнівами, болем і вірою у свободу.
Жанр і атмосфера
Це історико-драматичний роман, у якому епічність поєднується з глибоким психологізмом. Лепкий створює панораму епохи, де на шахівниці історії кожен крок коштує життя. Його «Мазепа» — не міф, а людина, що вміє сумніватися, але не зраджує своїй ідеї. Атмосфера книги — напружена, урочиста, болісно правдива.
Чому варто придбати цю книгу
- Одна з найвизначніших частин історичної саги Богдана Лепкого про Івана Мазепу.
- Роман про доленосні події в історії України, які формували її державність.
- Сильний емоційний текст, що поєднує епічний розмах і глибоку людяність.
- Класика української історичної літератури у сучасному виданні «Folio».
Богдан Лепкий (1872–1941) належить до визначних діячів української культури першої половини XX століття, який проявив свій талант у багатьох видах творчої діяльності. Значна його літературна спадщина — за її обсягом письменник поступається хіба що своєму вчителеві Іванові Франку. Окреме місце в ній посідає історична епопея «Мазепа», яку дослідники називають найкращим художнім твором про визначного українського гетьмана. У ній письменник ламає неправдиві стереотипи, які склалися у світі про цю особистість, показує Мазепу високоосвіченим і мудрим державним діячем, тонким дипломатом і політиком, який прагне вирвати свою країну з імперських лещат, і водночас живою, емоційною людиною, не позбавленою слабкостей, сумнівів, помилок.
«Не вбивай» і «Батурин» — другий і третій романи історичної епопеї Богдана Лепкого«Мазепа». У них йдеться про титанічні зусилля, які докладав гетьман, щоб не зрадити справі свого життя. Адже його доля була цілковито в руках біснуватого Петра I. До того ж критися доводилося не тільки від московського ока, а й від власних юд. Страшна трагедія гетьманської столиці Батурина лягла тавром не лише на царські війська, а й на совість зрадників.