Книга Декамерон 331832

Джованні Боккаччо «Декамерон»: Скарбниця італійського Відродження, що не знає часу

Уявіть собі сонячну Тоскану XIV століття, охоплену тінню великої чуми. Семеро витончених дам та троє шляхетних юнаків тікають із похмурої Флоренції до заміського маєтку, де повітря напоєне ароматом цитрусів. Щоб розвіяти тугу та зберегти віру в життя, вони домовляються протягом десяти днів розповідати один одному історії. Так на світ з’явився «Декамерон» — геніальне творіння Джованні Боккаччо, яке вже понад шість століть залишається найвидатнішим зразком європейської новелістики.

Для кого ця книга?

Це не просто літературна пам’ятка, а справжній гімн людській природі. «Декамерон» ідеально підійде для:

• Поціновувачів витонченої класики та інтелектуальної літератури.
• Тих, хто любить іронічні, пікантні та дотепні сюжети про кохання, пригоди та людську хитрість.
• Дослідників історії культури, які прагнуть відчути справжній дух епохи Відродження.
• Колекціонерів, які формують домашню бібліотеку з книг, що змінили хід світової літератури.

Чому «Декамерон» має з’явитися на вашій полиці?

Боккаччо зробив революцію: він вивів на сцену не святих чи героїв епосу, а звичайних людей із їхніми пристрастями, помилками та жагою до насолоди. Тут ви знайдете все: від високої романтики до гострої сатири на тогочасні звичаї. Кожна новела — це окремий всесвіт, написаний соковитою, живою мовою. Особливої уваги заслуговує переклад Миколи Лукаша, який зміг передати тосканський колорит через багатство українського слова, зробивши текст неймовірно об’ємним та музикальним. Ця книга вчить нас головному: навіть у найтемніші часи гумор, краса та життєлюбство є найкращими ліками для душі.

Що почитати після?

Якщо ви вже встигли насолодитися стократним задоволенням від Боккаччо, зверніть увагу на інші шедеври тієї епохи та схожі за духом твори:

• «Божественна комедія» Данте Аліг’єрі — монументальний епос, що заклав фундамент італійської літератури.
• «Канцоньєре» Франческо Петрарки — неперевершена лірика про кохання до Лаури.
• «Кентерберійські оповіді» Джеффрі Чосера — англійська відповідь італійській новелістиці.
• «Гептамерон» Маргарити Наваррської — французька інтерпретація жанру, натхненна Боккаччо.

Замовляйте «Декамерон» у IT-Baza та відкрийте для себе джерело вічної радості та мудрості, яке не втрачає своєї актуальності крізь віки.

 

Декамерон — (у перекладі з грецької — «десятидення», «десятиденник») — знаменита збірка зі ста новел видатного італійського письменника Джованні Боккаччо. За сюжетом десятеро молодих флорентійців (семеро жінок і троє чоловіків) покидають охоплене чумою місто, оселяються на заміській віллі і протягом десяти днів розповідають цікаві і повчальні історії (всього їх сто), які широко відтворюють розмаїте повсякденне життя. Кожна оповідка має завершений сюжет, а всі разом створюють своєрідну енциклопедію людських стосунків. Боккаччо творчо опрацював міські анекдоти, античні сюжети і навіть арабські казки. Рукописи книги почали поширювати у 1370-х роках, а в XVI столітті було надруковано перші 200 примірників. Боккаччо започаткував жанр новели в новій європейській літературі. Короткі оповідання еротичного змісту існували в Античності, однак саме в «Декамероні» жанр набув нових рис — сатиричності та гумористичності. «Декамерон» — перший літературний прозовий твір, написаний розмовною тосканською мовою.

Цей знаковий переклад флорентійського шедевра доби Пізнього Середньовіччя, здійснений найславнішим українським перекладачем Миколою Лукашем, побачив світ 1964 р. у видавництві «Дніпро». «Свого часу Боккаччо писав живою флорентійською мовою. Це правда, але нащадки флорентійців — сучасні італійці, бачать, наскільки ця мова застаріла, — казав М. Лукаш. — А тому відчуття такої застарілості, на мою думку, необхідно створити і в перекладі». «Коли для сучасного італійського читача існує досить істотна відмінність між мовою Боккаччо і мовою першого-ліпшого нинішнього новеліста, то чому ж у перекладі ця дистанція повинна стиратись? — писав інший відомий перекладач Григорій Кочур.» Лукашів «Декамерон» став не тільки найвищим здобутком самого перекладача, а, за словами Л. Череватенка, «то була воістину «зоряна година» і самого Лукаша, й української літератури загалом».